Конотоп. Вулицями рідного міста. Дзержинського та Димитрова

Продовжуємо публікувати повну версію книги Олександра Євтушенка "Вулицями рідного міста. Довідник з історії вулиць міста Конотопа". Сьогодні ми познайомимо вас з історією походження назв вулиць Дзержинського та Димитрова.

ДЗЕРЖИНСЬКОГО вул.
Вулиця носить ім’я Фелікса Едмундовича Дзержинського (30.08.1877 р., маєток Дзержиново Ошмянського повіту, нині Столбцовський район Мінської обл. – 20.07.1926 р., м. Москва). Радянський політичний і державний діяч, професійний революціонер. Закінчив гімназію в м. Вільно.

Учасник польського і російського революційних рухів. З 1895 р. – член РСДРП. Один із керівників революції 1905–1907 р. в м. Варшава. З 1907 р. – член ЦК РСДРП.

Неодноразово заарештовувався, загалом провів у тюрмах близько 11 років. У жовтні 1917 р. Дзержинський – член Петроградського Військового Революційного Комітету. За його пропозицією при ВРК була створена комісія для боротьби з контрреволюцією у складі 5 чоловік, з 07.12.1917 р. – Військова Надзвичайна Комісія по боротьбі з контрреволюцією і саботажем при Раді Народних Комісарів, якою він керував до кінця своїх днів (з 1922 р. –
Державне Політичне Управління при НКВС РРФСР, Об’єднане Державне
Політичне Управління при РНК СРСР).

Він був переконаний: "ЧК - не суд, ЧК - защита революции: ЧК должна защищать революцию и побеждать врага, даже если меч ее при этом случайно попадет на головы невинных". ВНК стала унікальною установою, яка взяла на себе функції стеження, арештів, слідства, прокуратури, суду і виконання вироку і забезпечила здійснення "червоного терору".

У 1921 – 1924 роках Дзержинський – нарком шляхів сполучення, одночасно – голова комісії з покращення життя дітей (боротьбі з безпритульністю), з 1924 р. – Голова Верховної Ради Народного Господарства СРСР, кандидат у члени Політбюро ЦК ВКП(б), член ЦВК СРСР.
Помер від сердечного нападу під час засідання Об’єднаного Пленуму ЦК і ЦКК ВКП(б). Похований на Красній площі в Москві. 

ДИМИТРОВА вул.
Вулиця носить ім’я Георгія Михайловича Димитрова (Георги Димитров Михайлов) (18.06.1882 р., с. Ковачевці, нині Перникська обл, Болгарія – 02.07.1949 р., Барвиха, поблизу м. Москва). Діяч болгарського і міжнародного комуністичного руху.

З 06.11.1946 р. – голова Ради міністрів Болгарії, з грудня 1947 р. і до смерті – Генеральний секретар ЦК Болгарської КП. У добу Димитрова Болгарія опинилась в значній залежності від СРСР, її інколи називали "сімнадцятою республікою Радянського Союзу" (з 1940 р. по 1956 р. до складу СРСР входило 16 республік, враховуючи Карело-Фінську, з 1956 р. – АРСР.

Георгія Димитрова називали "болгарський Ленін", іменували "вождем" болгарського народу, після смерті йому був споруджений мавзолей в м. Софія на зразок ленінського.
На знак радянсько-болгарської дружби 1970 – 1980 рр. (м. Конотоп та Болгарське м. Мездра – міста-побратими) вулиця в м. Конотоп носить ім’я Г. М. Димитрова.

До цого КЛАДОВИЩЕНСЬКА вул. (1920-ті – середина ХХ ст.). Уперше згадується 28.06.1929 р.  Вулиця отримала свою назву від розташованих на ній у XVIII – ХІХ ст. кладовищ у районі сучасних вулиць Димитрова, Лісового, Осипенко, Жарикова, Короленка та території  інотеатру "Мир".

(Продовження читайте завтра. В наступній публікації ми познайомимо вас з історією та з  походженням назв вулиць Добролюбова, Довженка та Достоєвського. З початком книги можна ознайомитись тут). 

Редакція сайту міста Конотопа 05447.com.ua висловлює подяку Олександру Євтушенку за надання ексклюзивного дозволу на друкування матеріалів книги "Вулицями рідного міста. Довідник з історії міста Конотопа". Всі права захищені. Повне або часткове копіювання матеріалів заборонено, будь яке використання узгоджувати з авторами. При узгодженому використанні матеріалів посилання на ресурс обов'язкове. 

Читайте також: Доцільність перейменування деяких вулиць Конотопа (обговорення)

Вам також буде цікава спецтема "Міркуємо разом. Назви вулиць нашого міста".