Як виникло козацтво: історик Олександр Алфьоров пояснив європейські корені українських воїнів

У вересні 2025 року на фестивалі «Книжкова країна» відбулася презентація архівно-історичних видань видавництва РВВ – серії «Джерела до вивчення козацтва». Серед спікерів – Олександр Алфьоров, упорядник видань, кандидат історичних наук, Голова Українського інституту національної пам’яті, науковий співробітник Інституту історії України НАН України, майор запасу ЗСУ.

Саме його виступ став одним із найяскравіших – глибокою лекцією про європейські витоки українського козацтва, документальну місію серії РВВ і боротьбу за історичну пам’ять.

Партнерство РВВ та Інституту національної пам’яті

На початку виступу Алфьоров оголосив про офіційне партнерство видавництва РВВ з Українським інститутом національної пам’яті.

«Як голова Українського інституту національної пам’яті, я підписав меморандум із видавництвом РВВ. Присяга Переяславського полку 1718 року виходить уже під грифом Інституту. Ми долучилися і науково, і методично. Це означає, що ми розширюємо хронологію нашої діяльності – від Голодомору та Другої світової війни до глибшої доби українського козацтва».

Алфьоров наголосив, що ця співпраця є частиною ширшої політики – повернення історичної тяглості української державності, яку століттями намагалися перекрити російські міфи.

Козацтво – не “бунт”, а європейське лицарство

«Я хочу розповісти, чому козацтво виникло і яким чином воно мало виникнути. Це історія, пов’язана з європейськими практиками. Не треба нам шукати нічого особливого – у нас усе, як у звичайних європейців».

На думку історика, українське козацтво не постало стихійно і не було анархічною силою, як це часто зображали радянські історики. Його поява – частина спільного європейського процесу, схожого на формування рицарських станів у Західній Європі.

«Козаки називали себе рицарями. І справді, походження козацтва пов’язане з тією ж логікою, що породила європейських лицарів – молодших синів феодалів, які не успадкували маєтків, але мали військову освіту і зброю».

Він пояснив, що українські бояри й шляхта, які втратили свої титули, але зберегли воїнську традицію, стали основою козацької верстви. Саме тому “козак” означав не бродягу, а воїна-власника, людину честі.

Від реєстрів до державності

Особливу увагу Алфьоров приділив темі козацьких реєстрів – документів, які сьогодні публікує РВВ.

«Для козаків реєстр – це не просто список. Це письмова фіксація їхнього стану, підтвердження належності до рицарства. Реєстр – це запис честі».

Він нагадав, що в 1649 році Хмельницький створив реєстр на 40 тисяч козаків, і це було фактичне визнання нового українського шляхетського стану.

«Козаки чудово розуміли, що реєстр – це не перепис, а підтвердження їхнього права бути вільними людьми, воїнами, власниками землі».

Саме завдяки таким документам, зазначив історик, сьогодні можливо відновити родовідну карту української нації, і саме тому видавництво РВВ системно публікує козацькі присяги, переписні книги та ревізії.

Козацтво – не минуле, а основа сучасної ідентичності

Алфьоров звернув увагу, що російська пропаганда десятиліттями спотворювала образ козака, перетворюючи його на шароварну карикатуру.

«Довгий час образ козака формувався з літератури, кіно і народних костюмів. Але справжній козак – це людина воїнського стану, спадкоємець князів і бояр, який зберіг право на землю і зброю».

Цей образ, за словами історика, потрібно повернути в публічний простір – через дослідження, архіви й видання на зразок тих, що виходять у РВВ.

Історія, що говорить документами

Наприкінці виступу Алфьоров подякував видавництву:

«Я дуже дякую РВВ за те, що ми у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті розширили хронологію нашої роботи. Ці книжки – доказ того, що наша історія має власну документальну основу, а не чужі перекази».