Померла відома конотопчанка, заслужений діяч мистецтв Ніна Велігоцька

Вчора на восьмидесятому році пішла з життя наша видатна землячка, мистецтвознавець, заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки художників України Ніна Іванівна Велігоцька. Ім'я Велігоцької добре знане в мистецьких колах не лише Конотопа, а й далеко поза його межами. Серед її доробок  - книги "Шляхами Малевича. Зупинка – Конотоп", "Сучасне українське народне мистецтво", наукова монографія "Марія Приймаченко" та інші.

Ось як розповідає вона про себе та про пошук роботи Малевича:

- Після закінчення у Конотопі середньої школи я, можна сказати, витягнула щасливий білет – вступила до Московського університету імені М. Ломоносова на знамените ще в ті часи мистецтвознавче відділення. Повернувшись після університету до Києва, я багато займалася науковою роботою, стала членом Спілки художників – і ось склалося так, що останні п’ять років знову привели мене до рідного міста.

Я розпочала пошуки – навіть у газету дала об’яву: «Шукаю Малевича!». І таки шукала – на базарах, у колекціонерів, де тільки можна собі уявити… У результаті мені до рук потрапили три роботи, що, ймовірно, належать пензлю Малевича. Серед них і цей «Портрет дівчинки». Він був в одного конотопського колекціонера, який не мав жодної гадки про те, чия це може бути робота…

Кілька років тому в мене була майстерня на Андріївському узвозі. Я працювала в ній над рукописом цієї книжки, і там же лежав«Портрет дівчинки». З причин, які доведеться обговорювати не тут, наш будинок підпалили. В огні загинула моя шикарна бібліотека, це була справжня катастрофа… Проте я – а було це о третій годині ночі! – встигла тоді взяти під одну руку рукопис, під іншу – картину і вибігти звідти… Отож, на додачу до всіх перипетій «пошуку Малевича», його ще й одного разу винесли з полум’я!». 

А

Так, працюючи в столиці, Ніна Іванівна не поривала зв’язку з рідним містом, де неодноразово проходили виставки її робіт, а в червні цього року в Конотопській дитячій художній школі відкрилася Світлиця Ніни Велігоцької.

Б

Останнього липневого дня Ніна Іванівна мала б відзначати ювілей. Доля вирішила інакше. Проте пам’ятати нашу землячку будуть усі небайдужі до мистецтва не тільки в Конотопі.