Муай-тай, він же тайський бокс — стародавнє бойове мистецтво з Таїланду, яке за останні десятиліття набуло великої популярності в усьому світі. Сьогодні заняття цим видом єдиноборств популярні в усьому світі.
При цьому, у нас в Україні багато хто відвідує секції муай-тай, на кшталт https://www.athlete.com.ua/uk/tajskyj-boks/, не тільки для поліпшення фізичної форми та участі в змаганнях, але й з метою вивчання самооборони.
Однак, наскільки ефективний тайський бокс в реальних ситуаціях, коли необхідно захистити себе від нападу на вулиці? Чи має сенс витрачати місяці й роки на вивчення цього бойового мистецтва саме для самозахисту? Спробуємо розібратися.
Якими перевагами володіє тайський бокс для самооборони?
- Ударна техніка. Муай-тай вчить наносити сильні, точні та швидкі удари кулаками, ступнями, ліктями та колінами. Причому акцент робиться саме на потужність ударів і ураження больових точок.
- Клінч. Це один з найважливіших елементів муай-тай — боротьба в захваті, яка дозволяє завдавати найпотужніші удари колінами й ліктями з близької відстані, позбавляючи супротивника простору для маневру.
- Робота на різних дистанціях. У тайському боксі відпрацьовуються дії на будь-якій дистанції — дальній, середній і ближній. Боєць вчиться контролювати дистанцію, своєчасно скорочувати й розривати її. На вулиці сутичка часто відбувається в обмеженому просторі, тому вміння битися на будь-якій дистанції дає серйозну перевагу.
- Розвиток спритності та координації. Постійні стрибки через скакалку, відпрацювання ударів і переміщень розвивають чудову координацію, спритність, відчуття дистанції та часу.
- Підвищення больового порогу. У муай-тай широко практикується набивання гомілок, ліктів, кулаків. Крім того, в спарингах боєць звикає терпіти біль від ударів і не губитися при цьому. Підвищений больовий поріг дозволяє не «вимкнутись» після першого ж пропущеного на вулиці удару.
Чи є недоліки муай-тай в контексті самозахисту на вулиці?
Хоча тайський бокс чудово підходить для самооборони, є й мінуси. Серед найвагоміших:
- Спортивна спрямованість. На рингу заборонені багато небезпечних для життя прийомів (удари в пах, в горло, по суглобах, атака противника, що впав, і т.д.), в той час, як на вулиці нападник навряд чи буде дотримуватися цих правил. Тому не все, чого навчають в залі, може бути застосовано в реальному бою.
- Немає відпрацювання проти зброї. У муай-тай не відпрацьовується захист від холодної або вогнепальної зброї. Тим часом злочинці досить часто озброєні ножами, заточками, пістолетами.
- Слабкий акцент на боротьбу в партері. У тайському боксі основна увага приділяється ударній техніці та боротьбі в стійці. Навички боротьби лежачи розвинені набагато слабкіше, ніж, наприклад, у бразильському джиу-джитсу або вільній боротьбі.
- Бої віч-на-віч. Муай-тай — це дуельний вид спорту, який не вчить спеціально протистояти декільком супротивникам одночасно (хоча певні тактичні напрацювання в цьому плані все ж є).
- Спарринги тільки в спортивній екіпіровці. У залі тайбоксери тренуються у вільних шортах і босоніж, що дає свободу рухів. У реальному житті конфлікти відбуваються в вуличному одязі та взутті, які сковують рухи й не дозволяють завдавати удари з максимальною амплітудою і силою.