Конотоп мистецький: Ольга Башкирова

Кому – хрест і свічу, а кому – океан і весло,
Кому – ангельський чин, а кому – висоту мінарета,
А мені Ти призначив химерне моє ремесло –
Виплітати зі слів чарівливі, примхливі тенета.

І коли я проходжу крізь труднощі, болі і дні,
Я все ближче до Тебе, і далі, і далі від краю.
Ти не ладан і смирну - Ти душі даруєш мені,
Коли правильно волю Твою осяйну розгадаю.

І у кого б не вірили друзі веселі мої –
В Триєдиного а чи просто в Єдиного Бога,
Я люблю їх, і світ не ділю на окремі паї,
І не вірю, що нагло і страшно урветься дорога.

І не вірю в модерний абсурд, де «усе навпаки»,
У біду і розлуку, в полон і криваве лахміття –
Вірю в дім, і ліси, і любов, і прекрасні казки,
І здоров’я, що в горах дарує прозоре повітря.

Вірю в зливу, і берег, який обіймає ріка,
І в серця милосердні, що вічно не знають спокою.
І пітьми не боюсь, бо Твоя незрадлива рука
Від народження водить моєю слабкою рукою.

Автор - Ольга Башкирова, конотопська поетеса, член Національної спілки письменників України, автор збірки «Флейта з передмістя» (2001), роману «Серце гангстера Уррі» (2008), численних публікацій в альманахах, періодиці. Лауреат Міжнародного конкурсу "Гранослов".