У мережі з'явилася нова світлина конотопського кобзаря

Знімок, якому більше 100 років, оприлюднила на своїй фейсбук-сторінці дослідниця Зоя Войтенко.

На ньому зображені просвітяни-бандуристи, які не зважаючи на сувору заборону,  організували ювілейні заходи до дня народження Шевченка, за що були жорстоко побиті царськими жандармами. А вже  в 30-х шістьох із зображених на цій світлині було розстріляно за «буржуазний націоналізм» (прізвища всіх відомі).

Трагічною була доля бандуриста Шуляка Миколи Даниловича (перший зліва у верхньому ряду). Столяр вагоноремонтного заводу, освіта – 3 класи так званого міністерського училища, активний просвітянин. Кобзарському мистецтву навчався в незрячих мандрівних кобзарів, яких забирав до себе на ночівлю та харчування. Не раз дружина жартувала: «Ой, діточки, батько знову старців веде!» На що Микола зауважував: «У дающого притулок страждущому да рука не оскудіє, а воздасть Бог сторицею».

Дружина Євдокія і сама була активною учасницею театральних вистав, співала в українському хорі. Грали на бандурі і її брат Володимир, сестри Олександра та Ольга, активні просвітяни, учасники українського хору в дожовтневий період.

Не знала ця співоча родина, чим обернеться для неї любов до народної пісні. Звинувачений у належності до СВУ був розстріляний у 1933 р.  чоловік Олександри Василь Стеценко (на фото другий праворуч у другому ряду), активний діяч «Просвіти», член капел бандуристів «Відродження».

Миколі Шуляку, батьку п'яти дітей, дали 10 років як «буржуазному націоналісту», та на суді згадали, що у нього нові ворота (був гарний  столяр),  і додали ще 5. Заслання відбував у Красноярському краї, звідки вдалось передати фото. На ньому не пізнати колись кремезного красеня. Але з бандурою не розлучився. Через 15 років повернувся зовсім хворим, а невдовзі параліч прикував до ліжка.

На могилі нескореного музиканта – хрест і напис: «Шуляк М.Д., бандурист».