• Головна
  • До Дня зв'язку: з історії телефонізації Конотопщини
16:00, 16 листопада 2017 р.

До Дня зв'язку: з історії телефонізації Конотопщини

До Дня зв'язку:  з історії телефонізації Конотопщини

До Дня зв'язку архівний відділ міської ради опублікував на своїй фейсбук-сторінці історичну довідку про розвиток телефонного зв'язку у Конотопі за дослідженнями Сергія Юшкова.

У 1902 році був встановлений перший телефон у Конотопі. Він пов'язав квартиру начальника жандармського відділення з кімнатою чергових жандармів станції Конотоп.

Довжина телефонної лінії - 530 сажень (1130 метра). Оцинкований дріт, діаметром 3 мм, провели по дубовим стовпчикам з ізоляторами, від квартири до перетину з телеграфної лінією Києво-Воронезької залізниці, а потім за існуючими стовпами до вокзалу ст. Конотоп. Телефонні апарати на обох кінцях лінії – системи Еріксон.

Треба сказати, що в Києві, Чернігові, Одесі, Полтаві та інших містах, в тому числі і повітових, вже діяли телефонні станції, але у Конотопі та його околицях з 1902 по 1910 рік існувало лише від 8 до 10 приватних ліній телефонного зв'язку. Одна з них підходила до будинку, де проживав відставний генерал-губернатор Михайло Драгомиров.

Причина відставання в телефонізації міста була банальна. Незважаючи на отриманий в 1903 році дозвіл на облаштування телефонної станції, виділення Земським Зібранням коштів у розмірі 17000 рублів, будівництво станції телефонної мережі в 1904 році не відбулося з причин, як сьогодні сказали б, корупційних.

Справа в тому, що Конотопський міський голова і ряд чиновників Земської Управи лобіювали облаштування телефонної мережі як приватного проекту, з передачею прав на телефонізацію міста в концесію. При цьому всіляко гальмували прихід у місто державної телефонної станції поштово-телеграфного округу.

Зрештою, добившись відмови від Києва на будівництво в Конотопі державної телефонної мережі, Конотопська Земська Управа передала право (в концесію на 18 років) на влаштування земського телефонного зв'язку, але потім розірвала договір й вирішила облаштовувати телефонний зв'язок в повіті за власні кошти. В 1910 році в Конотопі були облаштовані перші телефонні лінії і змонтована центральна телефонна станція типу МБ на 30 номерів. Комутатор станції був розміщений в приміщенні Конотопської поштово-телеграфної контори по вул.Красногірська, в одній з житлових кімнат начальника.

20 липня 1910 року був встановлений телефон в Конотопській земській управі. Зв'язок був однодротовим, другим дротом лінії було заземлення телефонного апарату. Була побудована перша сільська телефонна лінія Конотоп–Сім’янівка–Дубов’язівка-Карабутове. Але вже в кінці 1910 року стало зрозуміло, що 30 номерна станція не в змозі забезпечити потреби Конотопу в телефонному зв'язку.

На початку 1911 року на центральній телефонній станції, вже за гроші земства, монтується новий комутатор на 160 номерів, додаються ще 2 робочих місця для телефоністок. Надзвичайна сесія Конотопських Земських Зборів 31 січня 1911 року, вбачаючи великий ажіотаж навколо телефонізації в місті, просить підрядну організацію замінити щойно змонтований комутатор на 160 номерів іншим, 200- номерним, і встановлює пільги щодо користування телефоном для окремих категорій абонентів. У перелік пільговиків потрапляють Конотопське земство, Голова управи, Міський голова, члени управи, Предводитель дворянства й інші високі чини Конотопа.

Абонентська плата за користування телефоном всім іншим встановлювалася 50 рублів на рік, за додатковий телефон 10 руб. Крім того, стягувалася плата за передавання телефонограм - 3 коп за слово.

Було дано дозвіл управі встановити в її приміщенні телефон загального користування з таксою - 5 коп. за кожні 5 хвилин розмови. Номери абонентів були тризначні, наприклад, мануфактурний магазин Менделя Беркова Черкинського мав номер 128.

Виклик центральної телефонної станції проводився за допомогою індуктора телефону, обертаючи ручку якого, в телефонну мережу подавалася напруга близько 60 вольт, що надходить на комутатор і сповіщає телефоністку про виклик. Після її відповіді «станція слухає», говорили номер абонента і чекали його відповіді. Якщо протягом певного часу абонент не відповідав, звучав відбійний сигнал і з'єднання зі станцією розривалося. Так починалося XX століття...

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#телефон #деньзв'язку
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
live comments feed...