З архівів міста: Білоруське слово гартувалось в Конотопі.

Богушевич Франтішек Казимирович народився 21 березня 1840 р. в с. Кушляни Віденської губернії (нині Вільнюського району Литви) в сім’ї збіднілого шляхтича. У1861 р. навчався у Петербурзькому університеті, звідки був виключений за участь у студентських заворушеннях. Працював учителем на Гродненщині. Повернувшись на батьківщину брав участь у народному повстанні 1863 р., після розгрому якого, переховуючись від переслідувань, виїхав в Україну.

1865 р. Ф. Богушевич вступив до Ніжинського юридичного ліцею, який закінчив 1868 р.
В Україні Ф. Богушевич прожив понад 15 років, працював спочатку канцелярським чиновником у Чернігівській губернській управі, а з 1869 р. — помічником діловода, судовим слідчим в м. Конотопі та Конотопському повіті. Із 1878 р. був адвокатом у Вільно. Почав писати вірші, які поширювалися в рукописах.

Автор збірок "Дудка білоруська" (1891), "Смик білоруський» (1894), у яких під впливом ідей революційного демократизму утверджуються художньо-естетичні принципи. Збірки "Білоруська скрипочка" і "Білоруські оповідання Бурачка" загинули в архівах царської цензури. У своїх творах глибоко розкривав соціальні суперечності пореформеного села, розвінчував ідею безкласовості білоруської нації.

Службова діяльність Ф. Богушевича в Україні вирізнялася громадянською принциповістю, чесністю, увагою до простих людей, особливо до бідної частини селянства. Архівні документи свідчать, що Ф. Богушевич був свідомим поборником інтересів українських селян. В Україні займався літературною діяльністю, писав вірші українською мовою. Величезний вплив на його творчість мала поезія Т. Шевченка, зокрема поема "Гайдамаки". Цей вплив особливо помітний у творах Ф. Богушевича "Правда", "Думка" та ін.

У 1883 р. Ф. Богушевич повернувся на батьківщину. Служив у Вільно до останніх років життя. Помер 28 квітня 1900 р. у с. Кушляни. Похований у Жупранах (нині Гродненська область).