Сьогодні Сумській області виповнилося 78 років

Сьогодні, 10 січня, виповнюється 78 років з утворення Сумської області. Пропонуємо вашій увазі декілька цікавих та маловідомих фактів про Сумщину:

• Державний заповідник «Михайлівська цілина» – єдина ділянка цілинного степу в Лісостеповій зоні України (створений ще в 1928 р.). Тут нараховується 525 видів рослин.
• Мало хто знає, що Софронієвський монастир має печери, розміри яких у кілька разів перевищують розміри відомої Києво-Печерської лаври.
• В кінці 19 століття петербурзькі вчені прийшли до висновку, що в Сумах мають бути поклади нафти. Місце для них було відведено прямо перед земською управою, на площі. Там пробурили свердловину, але нафти не виявили. Про свердловині може бути й забули б, якби не купець Лещинський. За його розпорядженням свердловина була закрита сталевою плитою і на її місці зведена альтанка. У вихідні дні біля неї грав духовий оркестр. Ні революції, ні війни не зачепили своєю руйнівною силою старовинне прикраса міста.
• 17 травня 2008 року в Сумах було відкрито фонтан »Сумка». Це символічний колодязь, з якого витягнута сумка — одна з тих трьох, за легендою, знайдених козаками. Тут кожен елемент має своє значення: арка символізує небесний звід, а сумка — знак життя і благополуччя. Фонтан швидко прижився і став улюбленою пам'яткою міста. Вважається, що якщо вмитися водою з фонтану або змочити сумку та гаманець, то з цього моменту людина не буде мати потребу в грошах, і до нього прийде удача.
• У Сумській області відкрився Музей чупакабри, де представлена експозиція, присвячена загадковому суті.
• Спасо-Преображенський кафедральний собор у Сумах — єдиний у світі православний Собор, на даху якого знаходяться об'ємні фігури. Православна церква не використовує у своїх храмах об'ємні зображення, тобто статуї.
• На території Кролевецької районної станції юних натуралістів росте унікальна яблуня, яка увійшла в історію садівництва. Місцеві жителі називають її «колонією», а ще «княжої», «крученою» і «лозівка». Ця ботанічна пам'ятка цікава тим, що росте у вигляді куща, який за площею займає близько 10 соток. У яблуні давно вже немає її первісного материнського стовбура. За легендою, цьому дереву вже більше 200 років. Її головна особливість – в унікальному способі розмноження. Гілки яблуні з віком хиляться до землі й укореняються, в результаті чого проростають нові дерева. Гілки нахиляються до землі і пускають корені. Коли один із стовбурів відмирає, яблуня продовжує собі життя. Місцеві жителі вважають, що на дерево, кілька століть тому було накладено прокляття, завдяки якому вона і розмножується як кущ смородини або аґрусу. 
• Волокитине — село на правому березі р. Есмань, яке в XVIII ст. славилася своїми порцеляновими виробами, успішно конкурували з відомими світовими фірмами. Зразком місцевого виробництва служить уцілілий фрагмент величезного фарфорового іконостасу, нині зберігається в Софійському заповіднику в Києві.
• Місто Путивль - один з найдавніших міст Київської Русі. Перша літописна згадка датується 1146 роком. У XII ст. Путивль стає ареною, де відбуваються події, описані у "Слові о полку Ігоревім": саме тут "чекає і плаче" Ярославна про полоненого під час походу (1183 р.) проти половців князя Ігоря Святославовича.
• Існує легенда, що Павло Полуботок незадовго до своєї смерті переправив значну частину своїх коштів золотом в Англію. Іншу частину скарбів Гетьман сховав у надійному місці, і саме Глухів дослідники впевнено називають цим місцем. За одним із переказів, у 50-х роках XIX століття під час будівництва кам'яного будинку родиною Терещенків, робітники натрапили на чавунну дошку або двері, яку зараз схильні називати скарбом, за рахунок якого родина і стала багатою. Однак за іншою версією скарби на території міста зберігаються і понині.
• Згідно з легендою, після вигнання з Конотопа польського гарнізону у фортеці залишався жити староста Сосновський з дружиною та 5 дітьми. Повсталі конотопці звинуватили старосту у зраді та вбили його разом з сім'єю, а тіла повкидали у колодязь, де вони пролежали три місяці. На свято Воздвиження Чесного Хреста вода в колодязі раптово піднялась на 20 метрів і підняла тіла вбитих, зовсім без прикмет тління. Лише після того, як їх поховали за християнським звичаєм неподалік колодязя, вода пішла донизу. До речі, потомки Соснівських живі й понині. Один з них працює директором Конотопського музею Авіації.