Конотопцям пропонують увіковічити пам'ять видатного земляка

В Єдиній системі місцевих петицій з'явилася пропозиція перейменувати одну з вулиць Конотопа на честь нашого земляка, історика, краєзнавця, просвітянина та палкого патріота Івана Лисого.

"Іван Андрійович Лисий — видатний конотопський краєзнавець, історик і дослідник рідного краю. Він зібрав і доповнив відомості про історію Конотопу і Конотопщини, написав велику кількість праць на тему походження і розвитку Конотопу. 

Перейменування вулиці Комунальної на вулицю Івана Лисого увічнить Івана Андрійовича в історії Конотопа, позбавить місто від назви радянських часів та віддячить патріотові рідного міста, який працював на його благо" - пише автор петиції Ілля Яндовський.

Історико-краєзнавчий доробок Івана Лисого

Доробок Івана Лисого з краєзнавства безцінний. Це й праці з історії від
часів Київської Русі про Липецьке князівство, визвольної боротьби середини
ХVІІ ст. на Конотопщині, зокрема, бій загону Домарацького з козаками під
проводом Якова Сомка біля села Підлипне в червні 1652 р. Історик описав бій військ гетьмана  І. Виговського під Конотопом. 

Складена ним карта Конотопської битви, яку Іван Андрійович глибоко досліджував, наводиться в багатьох виданнях. Краєзнавець достеменно знав археологічні пам'ятки краю, склав археологічну карту району, брав участь у розкопках давніх поселень.

Особливо багато праць присвятив Іван Андрійович історії приміського села Підлипне, де народився. Мав цікаві відомості про його церкву від 1652 р., революційні події 1905 року, буремні часи громадянської війни.

Зокрема, збирав матеріали про боротьбу загону січових стрільців, участь
конотопців у бою під Крутами, діяльність перших просвітянських гуртків,
хорових, театральних колективів, розвиток освіти в селі.

Він описав старовинні сільські обряди: весільний, похоронний, зимові гуляння, вивчав топоніміку села. А зібрані ним біографічні дані ста конотопських кобзарів та бандуристів з унікальними фотографіями (більшість народних співців було репресовано), як і решта унікальних робіт, чекають на свого видавця.

За його праці краєзнавцю присуджена премія імені О. Лазаревського.

"Вижити для боротьби проти кривавої імперії..."

Не менш вражає і біографія Івана Лисого. В буремні 1930-ті роки його родину разом із ще 12-ма хліборобськими сім'ями було вислано до
Архангельської області на лісоповал, як куркулів. Там від непосильної праці,
голоду та хвороб вони й загинули в таборі "Красный Бор".

За спробу втечі з місця заслання був переведений на апатитові розробки в м. Хібіногорськ, де працював теслею, залізничником, гірником на апатитовій рудні. Після закінчення гірничо-хімічного технікуму працював геологом на апатитових розробках та на мідно-нікелевому комбінаті.

Допитливого та здібного юнака помітив репресований професор, і за його сприяння отримав дозвіл поїхати навчатись до Києва на історичний факультет педагогічного інституту (нині ім. Драгоманова). Навчання перервала Друга світова війна.

На фронті в 1941-1943 рр. Іван спочатку був санітаром, потім зв'язківцем у діючій армії. Після важкого поранення й ампутації ноги повернувся на батьківщину. До своєї оселі його не пустили, тож вчителював у школах району. Поновив денне навчання й закінчив інститут. Та працювати за фахом йому не дали як "неблагонадійному",  довелося клеїти пачки для синьки в артілі "Труд інваліда", бо жалюгідної пенсії не вистачало для родини з 6-ти осіб.

Вражають спогади І. Лисого про пережите на лісоповалах, фотографії,
замальовки з таборів. Розповідаючи про свої поневіряння на засланні, Іван
Андрійович пише: "Я поставив собі за мету вижити для боротьби проти
осоружної мені кривавої імперії босяків - садистів, будь-що вижити. А щоб
успішно воювати з ворогом, - треба воювати його ж зброєю, казав Б.
Хмельницький. А щоб долати ворога, - треба ґрунтовно вчитись. Інколи брав
аркуш паперу або на дощечці писав пережите, запам’ятовував, а потім рвав
або палив…" 

Іван Андрійович був різнобічно обдарованою людиною. Грав на народних
інструментах: кобзі, бандурі, володів технікою їх виготовлення. Приятелював з
відомим кобзарем Олександром Корнієвським. А його поетична спадщина щира
та пристрасна. Не можна без сліз читати його спогади про роки, проведені в
сталінських таборах, муки та смерть земляків. Цій темі присвячено багато віршів Івана Лисого.

Віддати свій голос за збереження світлої пам'яті нашого славного земляка, перейменувавши на його честь одну з вулиць Конотопа можна за цим посиланням.

Конотоп ІванЛисий петиція
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі