Цьогоріч Конотопському заводу «Червоний металіст» виповнюється 100 років

Про це повідомляє архівний відділ Конотопської міської ради. Ось декілька цікавих фактів з історії заводу.

Влітку 1915 року на кошти цукрозаводчика мільйонера Терещенка Київський обласний військово–промисловий комітет придбав єдину на той час у місті лазню. Лазня мала два невеликих приміщення: «для дворян» і «для простих мешканців». Незабаром тут було встановлено 8 стареньких токарних верстатів. 15 січня 1916 року завод було відкрито, і він почав виконувати військові замовлення. Підприємство дістало назву – «Конотопський снарядний завод».

Вже з перших днів на заводі налагодили обточування тридюймових артилерійських снарядів.
4 травня 1916 року у Конотопської міської управи була придбана земельна ділянка , а вже у жовтні того ж року - закінчено будівництво великого цеху для виготовлення шестидюймових снарядів. Незабаром було побудовано корпус крупно снарядного цеху, інструментальну майстерню, кузню, ливарню, ряд допоміжних приміщень. Для перевезення продукції було прокладено рейкову дорогу.

1918 році окрім снарядів та іншої зброї завод виготовляє реманент для селян: плуги, ножі для соломорізок, гнойові вила, лемеші.

В 1928 році визначається профіль заводу як електромеханічного, освоюється виробництво дрібних електричних вентиляторів, спеціальних електродвигунів для дерево та метало оброблювальної промисловості, електричних закрійних машин для швейної промисловості.

В 1933 році почали виготовляти електросвердла для вугільної промисловості. А вже в післявоєнний період на заводі розробляли та виготовляли прилади та апаратуру для автоматизації гірської промисловості. 

Розвиток заводу значно впливав на розвиток міста – будувались гуртожитки, житлові будинки, дитячий садок, будинок культури, оздоровчий табір.

На жаль криза 90-х років болюче вдарила по життєдіяльності заводу – різко знизилось виробництво продукції, почали скорочувати персонал.

Наразі завод «Червоний металіст» переживає важкі часи, проте хочеться виріти в зміни на краще. Не можна забувати свою історію, проте ми маємо іти вперед і будувати своє життя сьогодні і завтра.