• Головна
  • Сьогодні 100 років з дня народження конотопської художниці, що зобразила "Битву під Конотопом"
Конотоп мистецький
23:30, 29 січня 2016 р.

Сьогодні 100 років з дня народження конотопської художниці, що зобразила "Битву під Конотопом"

Конотоп мистецький

Сьогодні виповнюється 100 років з дня народження Надії Сомко - єдиної жінки, що бралася відтворювати на холсті батальні сцени.

Жінка-баталіст – це звучить майже парадоксально, неймовірно і навіть якось не сумісно з жіночністю. Можливо, це єдина жінка, яка наважилася посягнути на цей виключно чоловічий жанр живопису. Йдеться про Надію Сомко, яка в Україні якщо й відома широкому загалу, то виключно картиною "Бій під Конотопом", згадуваною під час святкувань чергової річниці славної битви 1659 року.

Картина Надії Сомко "Бій під Конотопом"

Сьогодні 100 років з дня народження конотопської художниці, що зобразила "Битву під Конотопом", фото-1

Автор дослідження про нашу землячку Олена Леонтович стверджує, що Надія Сомко не могла не зобразити у фарбах, пропустивши через свої нерви і душу, цей переможний бій, в якому, мабуть, взяли участь її предки-козаки, бо належала до старого козацького роду.

Саме у Конотопі вона побачила світ 29 (15-го за старим стилем) січня 1916 року. З дитинства вбирала у себе розповіді старших про події на рідній землі. Історія оживала для неї в назвах міст: Путивль, Новгород-Сіверський, Батурин, Конотоп, Чернігів... Овіяне легендами минуле конкретизувалося в козацькій зброї та одязі і навіть у кріслі гетьмана Мазепи з місцевого музею...

Вона зростала в інтелігентній українській родині, в морі звуків капели бандуристів, яку заснував її дядько Василь Коломієць, поезій його брата, талановитого Павла Коломійця. перших успіхів та першого визнання: на виставці праць студійців у Чернігові високо була оцінена її картина ,,Ярмарок”, яку тоді ж придбав Чернігівський музей.

Вона накопичувала знання, формувала світогляд, естетичні смаки. Та одночасно у вразливій молодій душі закарбовувалися страшні реалії життя, нелюдська політика тоталітарного режиму відносно України: Голодомор, нищення українського селянства, української інтелігенції, загибель дядька Павла Коломійця.

У 1934-1941 роках Надія Сомко опановувала тонкощі майстерності у Харківському, а потім у Київському художніх інститутах, студіюючи малярство й архітектуру у видатних професорів: П. Бурачека, В. Кричевського, К. Жукова, І. Грабовського та інших. У подорожах Україною з дослідницькою групою студентів під керівництвом Василя Кричевського вона знайомилася з кращими зразками української архітектури - церковної і світської, високої і побутової, слухала спеціальний курс української архітектури.

А111

А111

Перед Другою світовою війною вийшла заміж за художника й мистецтвознавця Сергія Макаренка. Під час окупації (1941–1943 рр.) подружжя мешкало в Конотопі, але зрештою Надія свідомо вибрала еміграцію. Перебуваючи в Італії майже 5 років, Сомко виконувала замовлення грецьких церков, малювала ікони. В Югославії оформлювала сербську церкву, невпинно займалася станковим живописом, створюючи пейзажі, марини, натюрморти.

Згодом наша землячка разом з чоловіком та сином, переїхала до Аргентини. Її картини прикрасили музеї Буенос-Айреса і приватні колекції, вона стала членом місцевого Аргентинського об'єднання митців. Невдовзі вирішила переїхати до США, де на той час утворилося широке коло української мистецької інтелігенції.

І тут творчість Надії Сомко набула нового дихання, нової енергетики. Вона невпинно і різнопланово працювала, влаштовувала виставки в Нью-Йорку, Філадельфії, Бостоні, Клівленді, стала членом Об’єднання українських митців. Згодом вона звернулася до монуменалістики і взяла участь в конкурсі проектів пам’ятника Тарасу Шевченку у Вашінґтоні і Аргентині. Талант архітектора проявився у Надії Сомко і в проектуванні у стилі українського козацького бароко православної автокефальної церкви св. Апостолів Петра і Павла на оселі "Верховина" (1970). І знову – унікальний випадок за всю історію церковного зодчества на той час: Божий храм проектувала жінка!

Б111

Б111

Не потребує додаткових коментарів лист з Білого Дому, який отримала Надія Сомко: "Ви справили нам велику приємність, обдаровуючи нас своїми оригінальними працями. Ми збережемо їх для майбутньої Президентської колекції. Просимо прийняти нашу щиру подяку за Вашу уважливість. З найкращими побажаннями, Ненсі і Роналд Рейган".

Особливе місце у творчій спадщині художниці посідають полотна, присвячені історії далекої Батьківщини. Сомко заглибилась у часи Київської Руси і створила серію багатопланових робіт: "Хрещення України-Руси" (1960), "Князь Олег під Царгородом" (1965), "Сватання Анни Ярославни" (1965), "Іду на ви" (1966), "Свято в Стародавньому Києві" (1966). Портретні композиції "Анна Ярославна" (1965) та "Святослав" (1968) зовнішньою і внутрішньою красою.

Звернення до тематики козацької України, до образів гетьманів окрилювало художницю. Надії до снаги було відтворити і тріумфальний "В’їзд гетьмана Богдана Хмельницького в Київ" (1964), і молитву за Україну в полотні "Гетьман Іван Мазепа в Св. Софії в Києві" (1958), і рух козацького війська на марші "Ой, на горі та женці жнуть" (1964), і спротив морській стихії сильних і мужніх козаків "Надходить шторм (1959), і повернення до невмирущої повісті Миколи Гоголя, що є поемою про козацтво, у картині "Тарас Бульба з синами на Січі" (1970)

В111

В111

Вершиною батальної творчості художниці стала вже згадана вище картина "Бій під Конотопом" (1962). Це неперевершене полотно відтворило звитяжний літ козацької кінноти на чолі з гетьманом Іваном Виговським, якого не може здолати ніяка ворожа сила. Після такого нестримного пориву йде тільки перемога. Вона відчувається в кожній деталі картини: у напруженому, сповненому нездоланним устремлінням до перемоги виразі козацьких облич на передньому плані, у стрімкості руху їхніх вірних коней, яких електризує крайня напруга людей, у хмарах, пошматованих вітром, за якими вгадується сонце (бо тональність кольорової гами картини мажорна, світла), в ухопленому мисткинею темпі, який в музиці зветься "presto". Ці вершники, окрилені волею до захисту України, – символ свободи, а саме полотно – торжество звитяги.

Нерв картини передається глядачам і заряджає їх тією ж енергією, впевненістю у перемозі. Картина вражає блискучою технікою, довершеністю композиції, експресивністю колориту. І цей шедевр створила українська жінка, унікальна художниця-баталіст.

Вона любила життя, душею завжди була з рідною землею і своїм талантом прославляла Батьківщину. Проте пішла з життя далеко від рідного Конотопа. І в жодному довіднику не вдалося знайти докладних відомостей про точну дату смерті та місце поховання нашої землячки.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Конотоп #художниця #Сомко #бій під Конотопом
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
live comments feed...