ПРЕС-РЕЛІЗ до відкриття Пам’ятного знака на честь Конотопської битви 1659 р.,11 липня 2015 р.
Напередодні 356-ої річниці Конотопської битви реалії сьогодення змушують нас згадати про події того періоду, адже виникає дуже багато паралелей. Після смерті Богдана Хмельницького у 1657 р. в Україні почалося внутрішнє протистояння, як це було під час Революції Гідності в 2013-2014 рр. Поруч з цим Москва почала порушувати Переяславські угоди, хоча з моменту їх укладення пройшло лише декілька років (для порушення Будапештського меморандуму, керівникам Росії знадобилось 20 років). Скориставшись внутрішнім конфліктом в Україні уряд Московії перейшов до збройного вторгнення. З'єднавшись з ворогами наступника Б. Хмельницького, Івана Виговського, армія Григорія Ромодановського влітку 1658 р. захопила низку українських міст, зокрема Миргород, Лубни та Пирятин, і вирізала не тільки прихильників Виговського, але й грабувала мирне населення. Знов ж таки проглядаються чіткі паралелі з діями Стрелкова, Безлера, Бабая та ін. Згодом, розуміючи, що сил Г.Ромадовського явно недостатньо, у березня 1659 р. до України була направлена велика московська армія, на чолі з Олексієм Трубецьким. Як і у кінці серпня 2014 р., військові регулярної армії Росії з оснащенням та технікою, увійшли до України, адже сили, направлені до цього не могли втримати ситуацію.
20 квітня московські війська підійшли до Конотопа і почали обстріли й блокаду міста. Московити вирішили захопити Конотоп перед тим, як просуватися далі вглиб України. 29 квітня жорстокий штурм фортеці був відбитий. Протягом довгого часу — від середини квітня до кінця червня 1659 р. — захисники Конотопа (3-4 тис. воїнів) затримували біля стін міста величезну московську армію чисельністю до 70 тис. чол. Очолював оборону ніжинський полковник Григорій Гуляницький. Чим не аналогія з обороною Донецького аеропорту, яка на 242 дні зв’язала дії армії супротивника.
Затримка московської армії під Конотопом надала І. Виговському змогу зібрати козацькі війська. Розуміння загрози, яку ніс московський наступ для всіх країн регіону, сприяло отриманню Україною допомоги від Речі Посполитої та Кримського ханства. До козаків Виговського приєдналось декілька тисяч польсько-литовських добровольців на чолі з Потоцьким, Яблоновським, Лончинським та нечисленні загони сербських, німецьких та молдавських найманців. Було досягнуто домовленості з кримським ханом Мухамедом-Ґіреєм IV про допомогу. Він особисто з'явився на початку червня на чолі 30-тисячного війська. Всі сторони дали взаємну присягу на вірність у бою.
Наслідком скоординованих дій союзників став розгром частини московського війська у Конотопській (Соснівській) битві 28 червня 1659 р. та відступ недобитків за кордон. Російська держава одразу почала готуватися до оборонних дій на власній території. Проте напад Івана Сірка на Крим врятував Москву від серйозних проблем, адже татари були змушені відмовитись від планів походу на Москву і повернулись в Крим.
Наш обов’язок сьогодні — не повторити помилок минулого, бути відмобілізованими перед лицем ворога, не допустити внутрішнього розбрату та втрати союзників.
На згадку про вагому перемогу, здобуту 28 червня 1659 р. союзними військами народів Східної Європи, які об’єдналися проти навали московських варварів, ставиться Пам’ятний знак.